Як не звикнути до посту і провести його з максимальною користю для душі?
Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує сім порад, які керівник відділу у справах молоді та культури Харківської єпархії протоієрей Федір Воскобойников озвучив сайту «Фома в Україні».
Цікаво буває поспостерігати за своїм ставленням до посту, що наближається… Буває, чекаєш з радістю і надією: «Нарешті! Відставити все зайве — їжу, розваги, — і посилено йти за Христом Іісусом, Господом нашим». А буває навпаки, черево починає канючити: «Ооо… Вже не можна нічого такого смачненького».
Хтось бачить в пості дієту і схуднення, хтось не може за станом здоров’я бути без скоромної їжі.
Взагалі ставлення до посту найрізноманітніші … Але! Піст починається для всіх, і нам за його час щось необхідно зробити зі своєю душею, щоб вона змогла вжитися в страждання, смерть і Воскресіння Христове.
Почали, зібралися в першу седмицю Великим покаянним каноном, причастилися на Торжество Православ’я. А за наступні тижні суєтою і турботами «віку цього» стали все втрачати, втрачати з байдужістю, зневірою, досадою на себе і на всіх.
Що ж ми можемо зробити? За що триматися, щоб не загубитися за час посту? Спробуємо сформулювати деякі думки про це.
- Нам потрібно знайти в собі тверду і щиру відповідь на питання «Навіщо я пощу?». Варіанти відповіді «так треба» і «просто корисно для здоров’я» непогані, але поверхневі, тому що не виходять з глибини нашого досвіду. Справжня щира відповідь, якщо вона відповідає християнському осмисленню посту, зміцнюється молитвою до Господа, бажано короткою і щоденною, про досягнення цієї мети.
- Подивимося, що нам потрібно в собі виправити. Як йде справа з щоденним ранковим і вечірнім молитовним правилом? Які пристрасті найбільш сильно вимагають і змушують нас приносити їм жертви? Потрудімося у виправленні і подоланні.
- Церква пропонує нам на кожен день посту особливі неповторні богослужбові тексти. Ми, звичайно, не зможемо бути на службах вранці і ввечері кожен день, потрібно працювати, піклуватися про ближніх. Але ми можемо якось до цих текстів долучитися, вчитатися і молитися ними. Ось вона, Пісна Тріодь. Наші сучасні електронні пристрої дозволяють нам відкрити її в транспорті, в перерві на роботі… І ось ми в серце вже стоїмо перед Богом, хоч зовні це й не видно.
Це – одна з міцних опор. - Ми що-небудь та слухаємо і в піст. Так ось ми можемо через щоденні ранкові та вечірні трансляції богослужінь, наприклад, Свято-Троїцького Іонинського монастиряабо Свято-Успенської Святогірської Лаври бути своєю душею перед Богом. Ми можемо через мобільні додатки (наприклад, predanie.ru) слухати богослужбові піснеспіви, духовні вірші, аудіокниги. Це ще одна опора, в слуханні.
- Знайдемо і визначимо для себе відповідне духовне читання на пост, згідно нашого рівню, інтересу, можливостям. Іноді заважає думка «Що нового я там прочитаю?». Але берешся і бачиш, що Слово Боже і подорожні нотатки досвідчених подвижників — сильні надихаючі до діяльності засоби.
- Постараємося у Великий піст бути на суботніх вечірніх богослужіннях і недільних Літургіях, прагнучи по можливості причащатися Тіла і Крові Христових. Піст — церковна спільна справа і ми найближче до Христа і один до одного — в Літургії і Причасті.
- Яскравим показником, «маркером» нашого поточного стану є наші відносини з близькими і далекими людьми, які знаходяться в життя поруч з нами. При всьому тому, що написано вище, тут дуже потрібна любов і щира турбота, а не фарисейство і догоджання собі. Нехай вони теж відчують від нашого посту не докори, «свердління» і роздратування, а поліпшення нашого ставлення і духовну радість.
