25 листопада, у Неділю 26-ту після П’ятидесятниці, коли свята Церква згадує святителя Іоанна Милостивого, патріарха Александрійського і преподобного Ніла постника, було звершено у храмі святої великомучениці Параскеви П’ятниці Всенічне бдіння та Божественну Літургію.

За богослужінням була піднесена уклінна молитва Господу Вседержителю за мир в Україні та єдність Святої Православної Церкви.

Після читання святого Євангелія  на Літургії, протоієрей Ростислав звернувся до вірян зі словами  повчальної проповіді: про дві заповіді любові й про доброго самаритянина.

У Неділю 25-ту після П’ятидесятниці, 18 листопада, коли свята Церква святкує пам’ять святих мучеників Галактіона і Єпістимії, було звершено у храмі святої великомучениці Параскеви П’ятниці Всенічне бдіння та Божественну Літургію.

За богослужінням була піднесена уклінна молитва Господу Вседержителю за мир в Україні та єдність Святої Православної Церкви.

Після читання святого Євангелія  на Літургії, де апостол Лука повіствував про воскресіння доньки Іаіра Господом нашим Іісусом Христом, протоієрей Ростислав звернувся до парафіян зі словами  повчальної проповіді.

11 листопада, у Неділю 24-ту після П’ятидесятниці, коли свята Церква святкує пам’ять преподобномучениці Анастасії Римлянині та преподобного Аврамія, було звершено у храмі святої великомучениці Параскеви П’ятниці Всенічне бдіння та Божественну Літургію.

За богослужінням була піднесена уклінна молитва Господу Вседержителю за мир в Україні та єдність Святої Православної Церкви.

Після читання святого Євангелія  на Літургії, протоієрей Ростислав звернувся до вірян зі словами  повчальної проповіді: як Господь прийшов у страну Гадаринську і вигнав із бісноватого легіон бісів, які потім потопили стадо свиней.

Преподобный Иов родился в 1551 г. в Галиции и имел имя в миру Иоанн Железо.

Десятилетним отроком он поступил в Угорницкий монастырь. В раннем возрасте он так преуспел в иноческих подвигах, что через два года уже был пострижен в мантию с именем Иов, а по достижении совершенного возраста – возведен в священнический сан. В тридцать лет он принял великую схиму, причем ему было возвращено имя Иоанн. Преподобный особенно его любил и всегда им подписывался, но к лику святых был причислен с именем Иов.

Время жития преподобного припало на период раскола в Православии и перехода его соотечественников в унию (1596г). Территория Галиции тогда подпала под власть Речи Посполитой. Тяжелое время настало для православных христиан. Однако в том же 1596 году родился другой защитник Православия святитель Петр Могила ,будущий митрополит Киевский.В 1632 году он добился у польского короля Владислава IV восстановления законных прав Православной Церкви в Польше.

Как и святитель Петр преподобный Иов был апологетом Православия и много писал в защиту отеческой веры.

Находясь на должности настоятеля Дубенского монастыря, куда он был переведен по просьбе князя Константина Острожского, преподобный Иов проводил широкую просветительскую деятельность. Примечательно, что сам князь Константин был правнуком другого преподобного –святого Феодора, подвижника Киево-Печерской обители.

В типографии князя Константина по благословению преподобного первопечатником Иваном Федоровым была издана Острожская Библия – первая полная на славянском языке. Под руководством святого выполнялись переводы трудов Отцов Церкви. Недовольство со стороны католиков и униатов такой активной просветительской деятельностью заставили преподобного в 1604 г. перейти в окрестности Почаевской горы в поисках места для аскетических подвигов.

Монахи Почаевской обители, видя благочестие преподобного Иова, избрали его игуменом монастыря. Святой ввел в обители общежительный устав; началась активная строительная деятельность. С помощью благочестивых помещиков Феодора и Евы Домашевских преподобный окружил монастырь оградой и воздвиг Свято-Троицкий собор, а потом и еще шесть меньших церквей. Преподобный Иов создал Почаевскую типографию и продолжал писать в защиту православия. Известна хранившаяся в Почаевской лавре «Книга Иова Железа, игумена Почаевскаго, властною его рукою написанная» (в 1884 году была издана под названием «Пчела почаевская»), оригинал рукописи которой не сохранился.

В 1620 г преподобный Иов принимал участие в Киевском соборе, осудившим унию и постановившем твердо стоять за Православие. Под постановлением участников Собора есть подпись: «Иоанн Железо, игумен Почаевский».

Твердая и непреклонная защита святым православия в Галицких землях, стала примером и наставлением для множества единоверных потомков преподобного Иова Почаевского.

Еще одним выдающимся современником был гетман Богдан Хмельницкий.

Славный предводитель запорожского войска до конца жизни оставался верен отеческой Православной вере. Он писал, что иезуиты не смогли добраться до самых недр его души. По его словам, ему не стоило труда вытеснить из себя их проповеди и остаться верным родной вере.

Славный гетман со своим войском твердо стоял в вере, равно как и преподобный Иов, игумен Почаевский, с братией своей обители.

Скончался преподобный Иов 28 октября 1651 года. Мощи его были открыты в 1659 году после трехкратного его явления митрополиту Киевскому Дионисию. Ныне они почивают в Пещерном храме Свято-Успенской Почаевской Лавры рядом с мощами преподобного Амфилохия Почаевского.

В день пам’яті святої великомучениці Параскеви, нареченої П’ятниця, Митрополит Криворізький і Нікопольський Єфрем з архіпастирським візитом відвідав наш храм, де очолив святкове богослужіння з нагоди престольного свята.

Владику з сердечним вітанням  зустрічали вихованці нашої недільної  школи.http://www.eparhia.com.ua/?p=36696

За Божественною Літургією Високопреосвященнішому владиці співслужили намісник криворізького чоловічого монастиря священномученика Володимира, митрополита Київського і Галицького архімандрит Володимир (Нероба), благочинний Криворізького міського Центрального благочиння протоієрей Анатолій Риженко, настоятель храму святої великомучениці Параскеви П’ятниці м. Кривого Рогу протоієрей Ростислав Гомзяк та чисельне духовенство з числа кліру Криворізької єпархії.

На сугубій єктенії протодияконом з церковного амвону були піднесені особливі молитовні прохання за єдність Святого Православ’я, а також за примирення ворогуючих у нашій Батьківщині, а Митрополит Єфрем підніс умиленну молитву до Мироподателя Господа за встановлення миру на українській землі.

На запричасному вірші ієрей Андрій Стіньо, настоятель криворізького храму святих благовірних князів Петра і Февронії, звернувся до богомольців з проповіддю на тему житія цієї нареченої Христової.

По завершенні Божественної Літургії владика, духовенство та миряни звершили хресний хід навколо святого храму, наприкінці котрого Митрополит Єфрем підніс молитву до святої великомучениці Параскеви П’ятниці та окропив вірян, а також місце будівництва храму, святою водою.

По закінченні богослужіння Високопреосвященніший владика подякував настоятелю храму протоієрею Ростиславу Гомзяку за його старанні труди у будівництві Дому Божого, за його любов до Бога та людей. Також, за активну участь в будівництві храму святої великомучениці Парасеви Митрополит Єфрем нагородив благословенними Архієрейськими Грамотами наших прихожан Нелюбина Миколая Аркадійовича та Омельчука Володимира Володимировича, а всім присутнім надав своє святительське благословіння.

Після Богослужіння всіх прихожан та гостей храму було запрошено до святкової трапези.

за матеріалами сайту Криворізької єпархії http://www.eparhia.com.ua/?p=36696

9 листопада Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Нестора Літописця.

Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує матеріал підготовлений редакцією журналу «Фома в Україні».

Вдячні нащадки назвали його батьком вітчизняної історії, сам же він смиренно іменував себе негідним рабом Божим. Анкетних даних про преподобного Нестора дійшло дуже мало. Він прийшов до Печерського монастиря у віці сімнадцяти років. Ймовірно, він був киянином, і не менш імовірно, що походив із знатного роду. Інакше звідки у хлопця така вченість? Нестор не просто знав грамоту і вмів писати — він мав блискучу освіту, знав іноземні мови, вільно читав грецькою і латинською. Безумовно, він належав до освічених людей свого часу.

Господь привів Нестора в монастир у 1073 році, коли ще був живий преподобний Феодосій, від якого молодий чоловік особисто отримав благословення на труди і послух. Для Нестора трирічне випробування закінчилося вже при ігумені Стефані. А у 1081 році його висвятили в диякона.

Преподобний Нестор почав працювати з літописанням майже відразу після приходу в обитель. Це стало його основним послухом. У 1091 році він і ще двоє ченців були в складі групи, яка знайшла мощі преподобного Феодосія.

Про його високе духовне життя говорить те, що він разом з іншими преподобними отцями брав участь у вигнанні біса з Микити затворника, який піддався бісівським підступам. Нестор любив читати, вивчав твори святих отців і закликав до цього інших. У працях і молитвах він провів у Печерській обителі 41 рік і помер у віці 58 років.

Головним подвигом життя преподобного Нестора було складання протягом 1112-1113 рр. «Повісті временних літ». Перед написанням своєї хроніки монах буквально перелопатив безліч джерел — попередні руські літописні зводи і оповіді, монастирські записи, візантійські хроніки Іоанна Малали і Георгія Амартола, різні історичні збірки, розповіді старця-боярина Яна Вишатича, торговців, воїнів, мандрівників. Їх він осмислював з єдиної, суворо церковної точки зору. Нестор, по суті, описав історію Русі як складову частину всесвітньої історії, історії спасіння людського роду.

У літописі дано і богословське осмислення вітчизняної історії. Духовна глибина, історична вірність і патріотизм Повісті ставлять її в ряд найвищих творінь світової писемності.

Преподобний Нестор був похований в Ближніх печерах.

Нагадаємо, Митрополит Антоній у день преп. Нестора Літописця нагадав про відповідальність за долю України.

Переклад українською Інформаційно-просвітницького відділу УПЦ

04 листопада, у Неділю 23-ту після П’ятидесятниці, коли свята Церква шанує Казанську ікону Божої Матері, було звершено у храмі святої великомучениці Параскеви П’ятниці Всенічне бдіння та Божественну Літургію.

За богослужінням була піднесена уклінна молитва Господу Вседержителю за мир в Україні.

Після читання святого Євангелія  на Літургії, протоієрей Ростислав звернувся до парафіян зі словами  повчальної проповіді: роз’яснюючи притчу про богатого і Лазаря, про турботу і співчуття іншій людині, про терпіння, про необхідність справжьої віри.

03 листопада, у Димитріївську батьківську суботу, було звершено у храмі святої великомучениці Параскеви П’ятниці Вечірню з Парастасом та Божественну Літургію.

За богослужінням була піднесена уклінна молитва Господу Вседержителю за мир в Україні.

Після читання святого Євангелія  на Літургії, протоієрей Ростислав звернувся до прихожан зі словами  повчальної проповіді. Після Богослужіння була звершена Панихида.