Зі святом Хрещення Господнього!
«Огнем Божества невещественным, в плоть вещественну одеявся, Иорданскою облагается водою, воплощейся от Девы Господь, яко прославися». Так говориться у молитвах і піснеспівах свята. Христос хрещається! Після Божественної Літургії відбулося Велике освячення води на пляжі біля м- ну Даманський.
Хрещення Господнє, або Богоявлення, православні християни святкують 19 січня. Цього дня Церква згадує євангельську подію — як пророк Іоанн Предтеча хрестив Господа Іісуса Христа в річці Йордан.
Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує матеріал про історію, традиції та сенс свята, підготовлений редакцією журналу «Фома в Україні».
Хрещення Господа Бога і Спаса нашого Іісуса Христа також називають Богоявленням. Цього дня християни всього світу згадують події, описані усіма чотирма євангелістами, — хрещення Господа Іісуса Христа в річці Йордан. Хрестив Спасителя пророк Іоанн Предтеча, якого також називають Хреститель.
Друга назва, Богоявлення, дано святу в пам’ять про диво, яке сталося під час хрещення. На Христа з небес зійшов Дух Святий у вигляді голуба. Євангеліст Лука пише про це: «Розкрилося небо, і Дух Святий зійшов на Нього в тілесному вигляді, як голуб, і голос із неба почувся, що мовив: Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав!» (Лк. 3: 21-22).
Хрещення Господнє — дванадесяте свято. Дванадесятими називаються свята, які догматично тісно пов’язані з подіями земного життя Господа Іісуса Христа і Богородиці і діляться на Господські (присвячені Господу Ісусу Христу) і Богородичні (присвячені Божої Матері). Богоявлення — Господнє свято.
Хрещення Господнє Православна Церква святкує 19 січня за новим стилем (6 січня за старим стилем).
Свято Богоявлення має 4 дні передсвята і 8 днів віддання свята. Передпрасвято — один або кілька днів перед великим святом, в богослужіння якого вже входять молитви, присвячені святковій події, що наближається. Відповідно, віддання свята — такі ж дні після свята.
Віддання свята відбувається 27 січня за новим стилем. Віддання свята — останній день деяких важливих православних свят, що відзначається особливим богослужінням, більш урочистим, ніж у звичайні дні віддання свята.
Після посту і мандрів в пустелі пророк Іоанн Предтеча прийшов на річку Йордан, в якій іудеї традиційно здійснювали релігійні обмивання. Тут він став говорити народу про покаяння і хрещення на відпущення гріхів і хрестити людей у водах. Це не було Таїнством Хрещення, яким ми його знаємо зараз, але було його прообразом.
Народ вірив пророцтвам Іоанна Предтечі, багато хто хрестився в Йордані. І ось одного разу до берегів річки прийшов сам Іісус Христос. Тієї пори Йому було тридцять років. Спаситель попросив Іоанна хрестити Його. Пророк був здивований до глибини душі і сказав: «Мені треба хреститися від Тебе, і чи Тобі йти до мене?». «Але Христос запевнив його, що “годиться нам виповнити усю правду”. Під час хрещення розкрилося небо, і Дух Святий зійшов на Нього в тілесному вигляді, як голуб, і голос із неба почувся, що мовив: Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав!» (Лк. 3: 21-22).
Явлення Христа народу. Фрагмент картини Олександра Андрійовича Іванова
Хрещення Господнє було першим явищем Христа народу Ізраїлю. Саме після Богоявлення за Учителем пішли перші учні — апостоли Андрій, Симон (Петро), Филип, Нафанаїл.
У двох Євангеліях — від Матвія і Луки — ми читаємо, що після хрещення Спаситель пішов у пустелю, де постив сорок днів, щоб підготуватися до місії серед людей. Він був дияволом спокушений і нічого не їв в ці дні, а коли закінчились вони, то врешті зголоднів (Лк. 4: 2). Диявол три рази підступав до Христа і спокушав Його, але Спаситель залишився міцний і відкинув лукавого (так називають диявола).
Хрещення Господнє почали святкувати ще тоді, коли були живі апостоли — згадка про цей день ми знаходимо в Постановах і Правилах апостольських. Але спочатку Хрещення і Різдво були єдиним святом, і називалося воно Богоявлення.
Починаючи з кінця IV століття (в різних місцевостях по-різному) Хрещення Господнє стало окремим святом. Але і зараз ми можемо спостерігати відгомони єдності Різдва і Хрещення — в богослужінні. Наприклад, у обох свят є Навечір’я — Святвечір, із суворим постом і особливими традиціями.
У перші століття християнства на Богоявлення хрестили новонавернених (їх називали оголошеними), тому цей день часто називали «днем Просвітництва», або «святі Світлом» — в знак того, що Таїнство Хрещення очищує людину від гріха і просвіщає світлом Христовим. Уже тоді була традиція освячувати цього дня води в водоймах.
На ранньохристиянських зображеннях подій Водохреща Спаситель постає перед нами юним і без бороди; пізніше Його почали зображати дорослим чоловіком.
З VI-VII ст. на іконах Хрещення з’являються зображення ангелів — найчастіше їх три і вони стоять на протилежному від пророка Іоанна Предтечі березі Йордану. На згадку про диво Богоявлення над Христом, Який стоїть у воді, зображують острівець неба, з якого до охрещуваного сходить Святий Дух у вигляді голуба в променях світла.
Центральні фігури на всіх іконах свята — Христос і Іоанн Хреститель, який покладає правицю (праву руку) на голову Спасителя. Десниця ж Христа піднята в жесті, що благословляє.
Духовенство на свято Хрещення Господнього одягнене в білі ризи. Головна особливість Богоявленського богослужіння — це освячення води. Воду освячують два рази. Напередодні, 18 січня, у Водохресний святвечір — Чином Великого освячення води, який ще називають Великою агіасмою. І вдруге — в день Богоявлення, 19 січня.
Перша традиція сходить, швидше за все, до давньохристиянської практики хрещення оглашених після Ранкової служби Богоявлення. А друга — пов’язана зі звичаєм палестинських християн простувати в день Богоявлення на Йордан до традиційного місця хрещення Іісуса Христа.
Послідування служби Хрещення Господнього, Богоявлення можна скачати за посиланням>>.
глас 1
Во Иордане крещающуся Тебе, Господи, Тройческое явися поклонение: Родителев бо глас свидетельствовавше Тебе, возлюбленнаго Тя Сына именуя, и Дух в виде голубине, извествоваше словесе утверждение. Явлейся, Христе Боже, и мир просвещей, слава Тебе.
Переклад:
Коли Ти, Господи, хрестився в Йордані, вилося поклоніння Пресвятій Трійці, бо голос Отця свідчив про Тебе, називаючи Тебе улюбленим Сином, і Дух, що з’явився у вигляді голуба, підтвердив істинність цього слова. Христе Боже, що з’явився і просвітив світ, слава Тобі!
глас 4
Явился еси днесь вселенней, и свет Твой, Господи, знаменася на нас, в разуме поющих Тя: пришел еси и явился еси Свет неприступный.
Перклад:
З’явився Ти нині всьому світу; і Твій світ, Господи, закарбувався на нас, свідомо оспівують Тебе: «Ти прийшов і з’явився, Світло неприступне!»
Величаем Тя, Живодавче Христе, нас ради ныне плотию крестившагося от Иоанна в водах Иорданских.
Переклад:
Прославляем Тебя, Христе, Податель жизни, за то, что Ты ныне для нас крестился плотию от Иоанна в водах Иордана.
Воду на Богоявлення освячують два рази. Напередодні, 18 січня, у Водохресний святвечір — Чином Великого освячення води, який ще називають «Велика агіасма». І вдруге — в день Богоявлення, 19 січня, під час Божественної літургії.
Перша традиція сходить, як вже зазачено вище, швидше за все, до давньохристиянської практики хрещення оглашених після Ранкової служби Богоявлення. А друга — пов’язана зі звичаєм палестинських християн простувати в день Богоявлення на Йордан до традиційного місця хрещення Іісуса Христа.
За традицією, Водохресну воду зберігають рік — до наступного свята Хрещення. П’ють її натщесерце, благоговійно і з молитвою.
Святу Богоявлення передує Водохресний Святвечір, або Навечір’я Богоявлення. Напередодні свята православні християни дотримуються суворого посту. Традиційна страва цього дня — сочиво, яке готують з крупи (наприклад, пшениці або рису), меду і родзинок.
Богоявлення (Тит. 2: 11-14; З, 4-7; Мф. З: 13-17). Хрещення Господнє названо Богоявленням, тому що в ньому явив Себе єдиний істинний Бог в Трійці: Бог Отець — гласом з неба, Бог Син — втілився — хрещенням. Бог Дух Святий — зішестя на охрещуваного. Тут явлено і таїнство відношення ликів Пресвятої Трійці. Бог Дух Святий походить від Отця і в Сині спочиває, а не походить від Нього. Явлено тут і те, що втілене домобудівництво спасіння здійснено Богом Сином, Який втілився. Явлено і те, що і спасіння кожного може відбутися не інакше, як в Господі Іісусі Христі, благодаттю Святого Духа, за вподобанням Отця. Всі таїнства християнські сяють тут божественним світлом своїм і просвітлюють розум і серця з вірою здійснюють це велике свято. «Приидите, востечем умно горе, и погрузимся в созерцание этих таин спасения нашего, поя: во Иордане крещающуся Тебе, Господи, Тройческое явися поклонение, — спасение тройчески нам устрояющее и нас тройчески спасающее》
З сайту https://news.church.ua/2020/01/17/kreshhenie-gospodne-istoriya-smysl-osobennosti-bogosluzheniya-ikonografiya-prazdnika/#more-119050
Після Божественної Літургії в піснях, колядках та віршах вітали у святковому концерті прихожан храму зі святом Різдва Христового учні Недільної школи.
Також відбулася і інша значна подія: поздоровляли діти, вчителі, батьківська громадськість, парафіяни нашу улюблену Надію Анатоліївну Зоріну, директорку Недільної школи, з ювілеєм! Многая літа!
Крім цього учні відвідали будинок милосердя, діти співали колядки, розповідали вірші, вітали з Різдвом Христовим! ХРИСТОС НАРОДИВСЯ-СЛАВІМО ЙОГО!
В день свята Різдва Господа і Спаса нашого Іісуса Христа всі прославляють новонароженого Богомладенця: і небо, і земля. Ангели співають, в людях благовоління.
З давніх-давен у нашого народу є гарна традиція в піснеспівах прославляти Бога — колядувати, споружувати вертепи. Тому, наслідуючи цю багочестиву традицію, у кафедральному Спасо — Преображенському соборі відбувся концерт Різдвяних колядок (участь приймали вихованці Недільних шкіл м. Кривого Рогу, зокрема і нашого храму св. вмц. Параскеви П’ятниці) після Великої вечірні.
Славімо Його!
РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ МИТРОПОЛИТА КРИВОРІЗЬКОГО І НІКОПОЛЬСЬКОГО ЄФРЕМА.
Возлюблені о Господі отці, брати та сестри!
«Істинно явилася нам благодать Христова і осіяло нас світло благочестя; істинно засяяло у нас Сонце правди і просвітило кінці всесвіту. Явився Владика з Небес і всю землю, як захотів, перетворив на небо», – говорить про таїнство Різдва Христового Іоанн Златоуст.
Із втіленням Сина Божого в світі почалося нове благодатне життя та рятівне відродження занепалої людини, якій Бог до цього часу не являв любові Своєї в такій безмежності, як втілення Свого Єдинородного Сина.
Втілившись, Єдинородний Син Божий підніс людське єство із безодні його падіння на найвищий щабель слави, звістив світові милість Божу, усім земнородним відкрив вхід до Отця Небесного. Наша земля, яка колись потрапила під прокляття (Бут. 3, 17), через вбогу Віфлеємську печеру стала Престолом Божим, бо Начальник світу – Син Божий, Який ліг в убогих яслах, приніс кінець безвідрадному уділу людини на землі. Він узяв на Себе гріхи світу, примирив людину із Богом, усі народи з’єднав в одну родину, і, збираючи усіх в Боже царство любові, зробив усіх земнородних Своїми братами – дітьми Отця Свого Небесного. Через це незбагненне таїнство земля поєдналася з небом в єдине Боже царство, і над землею з уст ангелів небесних прозвучав гімн найбільшого примирення: «Слава в вишніх Богу, і на землі мир, в людях благовоління!» (Лк. 2, 14)
Ликуючи в ці таємничі дні, Свята Церква Христова співає: «Розпростерла земля свої плечі і приймає Творця, Який приймає славу від Ангелів, від небес – зірку, від пастирів – хвалу, від волхвів – дари, і від усього світу – пізнання» (Тропар 3 пісні канону на повечір’ї 24 грудня).
Дивна радість, яка наповнює серця віруючих благодатним захопленням в ці дні, виходить із надзвичайного блага – Богопізнання і примирення з Ним, а джерелом цього найсвятішого акту є безмежна любов Божа до людини, любов, яка в Лиці Сина Божого звільнила нас, земнородних, від законної клятви та повернула нашій совісті внутрішній мир та благодатну потребу мирного життя з нашими ближніми: своїм божественним подихом вона відродила в нас жагу свідомого виконання заповідей Божих для нашого ж духовного вдосконалення у вічній правді Божій. Через прихід у світ Сина Божого ми пізнали, що любов Божа обдаровує нас усяким благом, а виконання заповідей Божих наближає нас до Нього і все більше уподібнює нас нашому Першообразу.
У цьому незбагненному союзі Бога та людини і полягає велич та торжество нашої віри – найбільшого дарунка Божого, яким обдарував Господь Своїх людей. Як же не радіти та не веселитись! Адже ми – діти Отця нашого Небесного, ми – образ і подоба вічної слави Його.
Але, улюблені, радість від Різдва Христового досягне своєї моральної краси і величі, якщо віра наша буде освячена справами істинного благочестя, якщо у нас буде серце смиренне, милостиве та чисте, віддане волі Божій.
Святий Климент Римський говорить: «Будучи уділом Святого, будемо робити все, що належить до святості, тікаючи від лихослів’я, нечистих та інших зв’язків, пияцтва та пристрасті до нововведень, низької похоті та мерзотної гордості. Вдягнемось у однодумність, виправдовуючи себе справами, а не словами». (Кор. гл. 3).
В світі вчення святих мужів – перших будівничих Церкви Христової, які прийняли у свої пастирські руки чистоту Христового вчення, ще не затьмареного ніякими розділеннями, – не варто забувати, що в наші дні чимало плевел, що всякими хитрощами роздирає хітон Христовий: слабих у вірі спокушаючи до протирічь, а гордих до злих суперечок зі спадкоємним пастирством Церкви, заснованим Духом Святим через святих апостолів. Про таких святий Ігнатій Богоносець говорить: «Віддаляйтеся від злого куколю, якого не вирощує Ісус Христос, бо він не насадження Отця, бо хто є Божі та Ісус Христові, ті з єпископом, а ті, хто слідує за тими, хто вводить до розколу, ті не наслідують Царства Божого». (1 Філадельфійцям, гл. 3). Цей скарб святої Православної Церкви, успадкований нею від апостолів і святих отців, належить нам з вами свято оберігати та примножувати своїм посильним подвигом для блага святої Православної Церкви, яка веде вірних до Царства Божого. Зберігаючи єдність віри, примножуйте ваш подвиг у збереженні нерушимого миру на землі – благодатної основи усіх доброчинностей.
Возлюблені отці, брати і сестри! У прийдешньому Новолітті досягайте християнських чеснот, свої серця робіть домом Божим, посудиною Його благодаті. Відкинувши розколи, розділення і усяке уявне благочестя, під проводом своїх пастирів, йдіть шляхом братерства та єдності, віри і любові – крізь священні двері Церкви святої, – шляхом, яким закликає нас іти Божественне Немовля Христос.
На цьому рятівному шляху прикликаю на вас усіх благословення Сина Божого, прине́сене світові у святу віфлеємську ніч.
Амінь.
ЄФРЕМ, БОЖОЮ МИЛІСТЮ
МИТРОПОЛИТ КРИВОРІЗЬКИЙ
І НІКОПОЛЬСЬКИЙ
РІЗДВО ХРИСТОВЕ
2020 р.
м. Кривий Ріг